Якщо ви хочете досягти успіху в чомусь, вам точно потрібно знати кінцеву мету – пункт призначення. Чи не так? Навіть Стівен Кові (« 7 звичок високоефективних людей ») сказав це – це звичка номер 2 – «починайте з метою досягнення мети». Ви на шляху в нікуди, якщо у вас немає мети. Стародавній філософ Сенека (49-62 рр. н. е.) сказав: «Нехай усі ваші зусилля будуть спрямовані на щось, нехай вони тримають цю мету в полі зору ».

Можливо, ви думаєте: «Так, нічого нового, і це не якась там вища математика», але дозвольте мені запитати вас ось що. Чи завжди це так? Якщо ваша відповідь ствердна, то в мене до вас ще одне запитання. Якщо це так очевидно, то чому багатьом з нас важко дістатися до пункту призначення, навіть якщо ми його вже визначили?

Я не кажу, що «починати з метою досягнення мети» – це погано. Фіксована кінцева точка допомагає нам визначити шлях, яким ми намагаємося її досягти. Наявність фіксованої точки також допомагає нам зупинитися, поміркувати та побачити, як ми просуваємося до неї. Ми можемо бачити, чи ми робимо добре, чи відхиляємося від курсу. Це саме по собі може допомогти точно налаштувати та спрямувати наші дії та зусилля в теперішньому моменті.  

Але одна з проблем підходу «кінцева мета на увазі» полягає в тому, що ця мета може постійно відволікати нашу увагу. Це призводить до того, що ми постійно зосереджуємося на майбутньому. А коли виникають проблеми (що неминуче трапляється), ми продовжуємо бути спрямованими на майбутнє, а не на більш значущий акт зупинки та перебування «тут і зараз». Встановлення кінцевої точки та робота над конкретним шляхом до неї обмежує. Це тисне на учасників проекту, змушуючи їх рухатися лише в цьому напрямку, і не дозволяє їм проявити гнучкість, необхідну у складному процесі розуміння думок, досвіду та знань людей.  

Але ті, хто приймає природні паузи для роздумів, часто отримують нове просвітлення, наприклад, усвідомлення того, що альтернативний шлях є більш оптимальним, ніж той, яким ви йдете. І часто існує кілька маршрутів – деякі з них більш барвисті, ніж інші. АЛЕ, якщо ви продовжуєте одягати шори та швидко рухатися вперед через ці природні моменти навчання, ви продовжуєте рухатися неоптимальним шляхом, який вимагає багато часу та зусиль і висмоктує з вас ентузіазм. З іншого боку, надання більшої свободи є менш тисливим, приємнішим, більш гнучким, оскільки виявляються сліпі зони, і ви вступаєте на цю прекрасну, збагачуючу територію трансформації. 

Тож як це стосується тренування IMG? 

Нас часто поглинає кінцева мета, яка захоплює нас і заважає нам по-справжньому досягти природних трансформаційних точок впливу наших стажерів. Так, у вас має бути кінцева мета – (наприклад, допомогти їм пройти всі вимоги MRCGP, наприклад, AKT, RCA/CSA, ePortolfio, WPBA тощо), але я маю на увазі, що не варто забувати про подорож! Коли настають природні моменти «нового просвітлення» – пам’ятайте, що потрібно зупинитися, зробити паузу, дослідити та зрозуміти, перш ніж продовжувати. Ви все одно дійдете до кінця, але ви також зможете внести трансформаційні освітні зміни по дорозі. І ви обидва навчаєтесь у процесі.

На цьому занятті ми розглянемо деякі речі, які ви можете зробити, щоб стати вчителем-трансформатором, а також допомогти IMG «пройти через труднощі». Ми також дослідимо культуру та різноманітність, порівняємо їх з вашим поточним світоглядом та побачимо, чим вони відрізняються. Приєднуйтесь до мене, і давайте просто досліджувати.